Сучасна українська драма на папері

текст Андріани Стахів

 

Щойно з друку, ще тепла, потрапила у світ збірка п єс сучасних українських драматургів «Драма.UA», презентація якої відбудеться у межах ХХ Форуму видавців у Львові. До збірки увійшли роботи п’ятьох драматургів-переможців конкурсу україномовних п єс «Драма.UA-2012»: «Дівка на відданє» Віри Маковій, «Бал бетменів» Тетяни Киценко, «Хома Брут» Артура Млояна, «Партія» Євгена Марковського та «Дерева спізнюються на автобус» Олеся Барліга.

Перед тим, як потрапити у збірку, п єси молодих авторів бували на глядацькому розгляді у читаннях, але не видавалися. Загалом беручи, видання робіт сучасних українських драматургів не є надто поширеною практикою. Поки що у цій галузі можна відзначити презентовану минулого року, також під час Форуму видавців, збірку п єс трьох конкурсів — «Коронації слова», «Драми.UA» й Тижня актуальної п єси — та збірку п єс українсько-німецького драматурга Павла Ар є. Тому вихід цьогорічної книжки є важливою подією і для авторів, і для творців конкурсу україномовних п єс «Драма.UA».

«Метою конкурсу „Драма.UA» є промоція сучасної української драми. Ми як організатори і глядачі мріємо про те, щоб сучасну драматургію можна було легко купити й прочитати чи без проблем знайти у репертуарах українських театрів. Тому видання переможців конкурсу є для нас хоч і маленьким, однак дуже важливим кроком, — розповідає упорядник збірки та організатор конкурсу п єс «Драма.UA» Оксана Дудко.

 

Книжка вийшла накладом 1 000 примірників, і після Форуму її презентації мандруватимуть іншими містами України. Також видавці обіцяють, що «Драма.UA» незабаром потрапить в книгарні, національні та обласні бібліотеки для дорослих.

Учасники проекту «Драма.UA». Архів фестивалю.

 

Роботу над цією збіркою видавець Альбіна Позднякова називає своєрідним видавничим експериментом, оскільки сучасна українська драматургія — нечастий гість на полицях книгарень і бібліотек.

«Ми вперше бралися за драму. І, звісно, є страх, що вона, як і поезія, не користуватиметься попитом, але, з іншого боку, є й велике бажання підтримати сучасну драматургію, зробити для неї зелене світло бодай на одному зі шляхів, — ділиться своїми враженнями Альбіна Позднякова. — І нехай цього року у книжці зібрані, може, й не ідеальні п» єси молодих драматургів, але всі драматурги, відібрані журі фестивалю «Драма.UA», мають певний потенціал. І гадаю, вони варті того, щоби дати їм шанс першої публікації. Зрештою, конкурси на те й робляться, щоб відшуковувати молодих авторів і давати їм змогу вчитися на своїх досягненнях і помилках. Це лише перший крок, тому не варто судити цю книгу жорстоко. Я радше розглядаю її як часовий зріз того, що відбувається у сучасній україномовній драмі «.

 

Великою мірою п'єси збірки створюють тематичний контраст. Молоді драматурги звертаються і до глибинної людської сутності почуттів, і до проблем політики, української історії, переосмислюють літературну класику, описують богемне середовище та життя звичайних людей. Автори використовують живу мову з різноманітними діалектами, сленґами, суржиком та іншими її проявами. Різняться також час та умови написання творів.

З архіву «Драма.UA-2012»

Зокрема, п єса «Хома Брут» Артура Млояна отримала особливу відзнаку журі за віртуозну майстерність драматурга у перенесенні класичного твору на мову театру. «За основу п» єси «Хома Брут» взята повість Гоголя «Вій» з максимальним збереженням її структури та прямої мови, — пояснює Артур Млоян. П єси «Партія» («Революція зачекає?») Євгена Марковського й «Дерева спізнюються на автобус» Олеся Барліга посіли третє місце. «Бал бетменів» Тетяни Киценко опинився на другому. А п єса «Дівка на відданнє» Віри Маковій здобула перше місце.

«П» єса про постмодерну людину, яка весь час тікає від життя, придумуючи собі купу його варіацій, тільки щоб не стати у найважливіше, — розповідає про свою роботу Віра Маковій. — Героїня п єси сподівалася і розраховувала тільки на себе, а у відповідальний момент просто злякалася і не пішла у життя, чим обламала його собі. Сьогодні люди здебільшого все вирішують своєю головою, замість того щоб довіритися, дочекатися, дослухатися того, що до них мовиться, і жити відкриваючи свою долю, а не штурмуючи і муштруючи її, від чого самі знесилюються і страждають.

П єса Євгена Марковського стала результатом роботи на другому семінарі для українських та грузинських драматургів, який проводили представники британського Royal Court.

«Взагалі-то, сам текст народився завдяки роботі з англійськими драматургами та режисерами. Перший семінар, який пройшов у Тбілісі в травні 2011 року, завершився створенням п» єси Cuntsuffering (саме її, серйозно перероблену, в березні 2013 року під назвою Twatted прочитали у Лондоні). Після другого семінару (а він відбувся у грудні 2011 року у Львові) я вирішив писати зовсім нову п єсу. Хоча в принципі, виходячи із завдань британської команди, мав би покращувати вже написану. Але так сталося, — розповідає про появу своєї п єси Євген Марковський. — Проте важко сказати, чи візьметься хтось ставити «Партію». Все ж таки у ній дуже багато локацій, а також немала кількість «масовок». Хоча режисерам видніше.

Першу нагоду почути уривки п єс, поспілкуватися з авторами, видавцями та ідейними натхненниками збірки, потримати її у руках й оцінити самостійно усі охочі матимуть вже зовсім скоро — під час презентації книги під час Форуму видавців у цю п’ятницю.


Другие статьи из этого раздела
  • Хороший критик — смирный критик

    Одно из самых распространенных отечественных заблуждений: нынешняя театральная критика стала слишком острой, наглой, временами прямо-таки хамской. То ли дело критика прежних лет. Вот тогда были мыслители, а не щелкоперы. Они пытались вникнуть в замысел художника, они вели с ним уважительный разговор, они помогали ему понять самого себя. Для них искусство (и художник) было свято, для нынешних — ничего святого нет
  • Звернення представників театральної спільноти до учасників віче  «День гідності» на ЄвроМайдані

    Наш Майдан, наші барикади і наші плакати — це не тільки зразок народної мужності та громадського супротиву. Це блискучий зразок сучасного мистецтва, живого театру, демонстрація народного таланту і креативу.
  • Любимовка — значит год прошел не зря

    Есть такие тексты, которые не производят революций, не тянут на манифест. Еще много всяческих «не». Их нужно просто брать и ставить.
  • Драматургічна лабораторія «Тиждень української актуальної п’єси»

    11–16 травня у Києві відбудеться проект Драматургічна лабораторія «Тиждень української актуальної п’єси», в рамках якого у форматі читань будуть представлені тексти cучасних українських драматургів. Проект створений за ініціативою молодих українських критиків та режисерів, спрямований на відкриття нових імен, консолідацію молодого театрального руху та об’єднання зусиль осередків, які займаються проблемами сучасної драматургії. Основна програма «Тижня» сформована на основі конкурсу, на який надійшло понад 120 текстів з усієї України.
  • Сергей Федотов: «МакДонах — это антиТарантино»

    2 спектакля Сергея Федотова по пьесам всемирно известного драматурга Мартина МакДонаха покажут на ГогольFestе: 24 сентября «Красавицу из Линэна» и 25-ого — «Череп из Коннэмары». Порталу Сергей рассказал о мистике в театре, о новом психологизме, новой драматургии и о Мартине МакДонахе

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?